Четвер, 14.12.2017, 22:34Вітаю Вас Гість | RSS | 17school-mobile
ССШ I-III ступенів № 17, м. Суми
 
Ласкаво просимо


Календар
«  Березень 2010  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Пошук
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2010 » Березень » 27 » Ми пишаємося нашими медалістами!
Ми пишаємося нашими медалістами!
13:28
Медаль - найвища оцінка довгої й нелегкої праці учня. Це ніби ключик у доросле життя, який може відчинити тисячі невідомих доріг. 
Гордістю нашої школи є Леготкін Володимир та Прасол Дар'я, які 10 років старанно навчалися, пізнавали життя у стінах рідної школи.


На фото зліва: Прасол Дар'я



Інтерв'ю з Володимиром Леготкіним:

- Скажи, Володимире, що для тебе значить школа №17? Чому навчився завдяки ій?

- Майже десять років свого дитинства, як і кожен із нас, я провів у стінах рідної школи. Справді рідної… Тут я отримував не лише певні знання, а й учився дружити, вчився перемагати і приймати поразку, висловлювати й відстоювати свої думки, погляди… Та що там говорити, можливо, навіть, і боротися за своє «місце під сонцем», за своє майбутнє. Попереду нас чекає доросле життя – з його проблемами, переживаннями, радостями й здобутками… І тут, у школі, ми готуємося до цього життя… Певно, саме за шкільні роки я став таким, яким є зараз. Звичайно, кожен підліток чомусь хоче якомога швидше подорослішати, стати студентом… Цікаво, що буде далі… І я – не виняток. Але достеменно знаю, що я сумуватиму за шкільними роками, за однокласниками, вчителями... Переконаний, що буду згадувати школу зі щирою усмішкою на обличчі (посміхається - авт.).

- Чи легко тобі було вчитися?

- Пам’ятаю, як у молодших класах я дуже переживав за кожну оцінку. Як би це дивно не звучало, але я ніколи нічого не «зубрив»… І нікому не рекомендую цього робити. На мій погляд, достатньо уважно послухати вчителя, зрозуміти суть матеріалу і повторити його вдома… Головне – розуміння, а просто все завчити – як мінімум нерозумно.

- Що ж, досить цінна порада. Дякуємо.
Володимире, наскільки ми знаємо, зараз немає ніяких пільг, якщо ти закінчив навчання із золотою медалею. Що ти думаєш про це?

- Зараз справді у медалістів немає пільг при вступі у вищі навчальні заклади, але ж це не означає, що одразу треба кидати все навчання і зосереджуватись лише на двох-трьох предметах… Хоча я не зовсім погоджуюся з тією системою освіти, яка є сьогодні. Готувати спеціалістів варто було б уже зі школи, така практика є за кордоном. Думаю, в нас скоро також з’явиться. До слова, медалісти все ж мають право на першочергове зарахування. Зараз має місце врахування середнього балу атестату при вступі у ВУЗ, але, по-моєму, роль школи все одно поступово втрачається. А це – неправильно. І якщо відміняти пільги, то, можливо, варто було б це робити для всіх. Не може бути пільг при отриманні знань. Такого не буває в розвинутих країнах… Тим, хто цього потребує, держава повинна допомагати фінансами, але при вступі всі мають бути рівними, якщо суспільству необхідні дійсно висококваліфіковані працівники, професіонали своєї справи. Говорять, що відмінники, отримавши звичку постійно бути кращими, у дорослому житті стають надмірно обережними, не ризикують звалити на себе ношу лідера, їм більше подобається бути помічником, експертом, аналітиком. Не можу сказати про всіх відмінників, але це – точно не про мене. Хочеш щось добре зробити – зроби це сам. Хочеш працювати в команді і виконати роботу бездоганно – очоль цю команду й поведи її до мети, в якості лідера. Тим паче, в мене є досвід і організаторської роботи, і роботи керівника команди. Відмінник чи «трієчник»… Я не знаю напевне, кому краще досягати висот у дорослому житті, чи є якийсь зв'язок узагалі. Але я переконаний, що зможу дійти до свої мети. В мене є і досвід перемог, і досвід поразок, що, безумовно, є гарним уроком на майбутнє. Якщо я працюю, то наполегливо і відповідально, я думаю, що в житті це мені обов’язково допоможе. І вирішальними можуть стати не оцінки і може навіть не самі знання та вміння, а й риси характеру.

- Звісно, ти багато чого досягнеш у цьому складному житті!
А якщо бути відвертим, хто допомагав тобі усі ці 10 років йти у правильному напрямку?
 
- Я хочу подякувати своїй мамі, яка завжди мене підтримувала у всіх моїх справах і починаннях, давала поради і настанови. Спасибі вчителям, які з розумінням ставляться до моєї участі в олімпіадах, допомагають мені. Я справді дуже зайнята людина, і вже звик до бурхливого темпу життя. Дякую тим, хто це розуміє, бо одночасно гарно навчатися і приймати участь у конкурсах дійсно важко. Але я намагаюся долати всі перепони, як у навчанні, так і в житті. Взагалі, говорять, аби досягти успіху у своїй справі, необхідно зосередитись лише на ній. У майбутньому так і зроблю.

- Дійсно, ти досить зайнята людина, а як щодо Ради Старшокласників?

- На жаль, я досить рідко буваю на засіданнях Ради старшокласників, бо справді фізично не можу бути одночасно у двох місцях одразу. Але я намагаюся постійно впливати на покращення життя учнів школи. Працює комісія «Знання», головою якої я є. Працює і сама Рада. Причому, достатньо продуктивно, чому я, звичайно, дуже радію. І якщо хтось із учнів має якісь ідеї чи побажання для роботи, я з задоволенням їх вислухаю і постараюся допомогти втілити у життя, аби навчання і дозвілля у школі стало ще кращим.

- :) Твоє життя має шалений темп, тож бажаю всього найкращого в твоєму квітучому житті. Нехай кришталева ваза твоєї молодості буде наповнена чистою водою, в якій ніколи не в’януть білі лілії вірності, червоні троянди кохання і скромні ромашки надії. Нехай твоє життя буде схоже на пісню, яка приносить людям тільки щастя, радість і кохання. Нехай твоє життя буде квітучим садом, а серце твоє буде бутоном прекрасних троянд, який розкривається перед добром і закривається перед злом.

- Велике спасибі! А я у свою чергу хочу усім майбутнім випускникам і учням школи побажати віри у власні сили, наполегливої роботи і здоров’я. Хай здійсняться всі ваші мрії. Саме у школі ми з вами вирішуємо, ким станемо у майбутньому, тут ми вчимося жити і здобуваємо знання. Так от, я хочу, аби кожен із вас, перш за все, залишався Людиною і завжди пам’ятав про це. Успіхів!


Розмову провела Наталія НОВИК.
Переглядів: 348 | Додав: nata7
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу
Будь ласка, увійдіть на сайт або зареєструйтеся!




]